TULIEVA - Комета

А зорі помирають, падаючи з неба,
Ти моя вічна потреба,
Я твоя вічна комета,
Яка колись була зорею неба.

Не буди, не прошу, не молися Богу більше,
Я не знаю, куди йти, без тебе не маю місця.
У моїй святій душі ти хворієш, як минуле,
Не вини, не буди, не буди…

А зорі помирають, падаючи з неба,
Ти моя вічна потреба,
Я твоя вічна комета,
Яка колись була зорею неба.

Я лечу крізь темряву, де нікого більше,
Шукаю світло там, де тіні душу ріжуть.
Ти клявся вічністю, та згорають клятви швидко,
А я була та зоря, яка згоріла тихо.

А зорі помирають, падаючи з неба,
Ти моя вічна потреба,
Я твоя вічна комета,
Яка колись була зорею неба.